Визначення місця проживання дитини

Місцем проживання є місце, в якому особа тимчасово або постійно проживає.

Місце проживання дитини, в залежності від його віку, визначається:

– за згодою батьків (віком до 10 років);

– за згодою батьків і дитини (у віці від 10 до 14 років);

– за бажанням дитини (у віці від 14 років).

Я зможу допомогти Вам у вирішенні питання щодо місця проживання дитини провівши відповідні переговори з кожним з батьків або ж у судовому порядку.

У разі наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини,  таке встановлюється в судовому порядку шляхом подачі відповідної позовної заяви.

В судовому спорі обов’язково бере участь орган опіки та піклування (служба з прав дітей відповідного району, в якому проживає дитина), який зобов’язаний дати висновок щодо визначення місця проживання дитини після обстеження житлово-побутових умов, проведення співбесіди з батьками, вивчення і аналізу наданих документів.

Ні для кого не секрет, що розглядаючи позовні заяви про визначення місця проживання дитини, найчастіше віддається перевага саме матері. З цією позицією є безліч незадоволених батьків, які організовуються в рухи, громадські організації, оскільки права у батьків рівні.

Однак варто зазначити, що в чинному законодавстві України немає норми, яка передбачає, що дитина повинна проживати виключно з матір’ю, в зв’язку з тим, що дитину не можна розлучати з нею по нормам міжнародного законодавства. Адже окреме проживання дитини від матерів не прирівнюється до того, що їх розлучили один від одного.

Постійно аналізуючи судову практику, можу сміливо стверджувати, що кожен з батьків може претендувати на те, щоб дитина проживала саме з ним, адже кожна з сторін мають рівні права і обов’язки по відношенню до своєї дитини. Головне, щоб умови проживання дитини відповідали її розвитку як особистості, не шкодили, а сприяли розвитку його фізичному здоров’ю та духовного стану.

В першу чергу суд звертає увагу на те, з ким із батьків бажає проживати дитина, тобто спочатку враховується думка дитини, так як мова йде про її подальше  життя, розвиток.

Потім суд бере до уваги:

– матеріальний стан батьків (наявність самостійного доходу);

– спосіб життя, який веде кожна з сторін;

– яку роль батьки беруть у вихованні дитини;

– ставлення батьків до своєї дитини;

– вік дитини;

– стан здоров’я дитини, в тому числі і психологічне;

– місце навчання дитини;

– соціальні зв’язки і інші суттєві обставини.

Однак важливо відзначити, що думка дитини враховується судом, проте необов’язково буде вирішальною ланкою при ухваленні судового рішення, адже суд має право винести судове рішення, яке суперечить думці дитини, якщо так буде краще для захисту його інтересів.

Коли ж мова йде про малолітню дитину, яка не може висловити свою позицію у справі, підходити до цього питання необхідно з огляду на всі обставини по справі та їх значення для справи.

Досить популярним  є питання про можливість дитини брати участь в допиті під час судового засідання.

Слід зазначити, що на законодавчому рівні не закріплено заборони на допит дитини в суді або ж його прямий обов’язок бути допитаним. Однак в Сімейному кодексі України передбачено право дитини бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Причому під час вирішення спору щодо місця проживання дитини, вона має бути вислухана, якщо може висловити свою думку.

Судова практика, зокрема, сформована Великою палатою Верховного Суду, і йде таким шляхом, що дитина, яка досягла 10 років, має право бути вислуханою, почутою і брати участь у вирішенні своєї подальшої долі, зокрема в питаннях визначення його подальшого місця проживання.

Однак слід враховувати, що участь дитини в судовому процесі має психологічний  вплив на неї і в подальшому зовсім може виявитися психотравмованою ситуацією.

Тому можна говорити про те, що виклик дитини в суд для надання пояснень немає обов’язкового характеру, однак при настанні  цього питання необхідно враховувати кожну ситуацію в індивідуальному порядку, зокрема: вік дитини, її стан здоров’я, психологічний стан, рівень зрілості, його відносини з батьками та ін..

Особиста практика представництва інтересів  Клієнтів у сімейних справах вказує на необхідність того, щоб в таких питаннях брав участь арбітр (на стадії медіації), який  зможе грамотно вирішити  питання, зібрати необхідну доказову базу, не вдаючись у емоції, до яких можуть вдаватися батьки . Підкаже, як правильно вести себе в органах опіки та піклування, представить Ваші інтереси і допоможе домогтися бажаного Вами результат.

На стадії судового спору участь адвоката, на мою думку, є обов’язковою, оскільки результат справи важливий для Клієнта, а його можна домогтися при правильному підході, дотриманні всіх формальних вимог, наявності доказової бази, грамотному представництві в суді. Тим більше, особиста участь сторін у процесі може бути вкрай емоційною і часом навіть судді складно розглянути дану справу без правильно поданих документів, відкликання, заяв, а також вступного слова. Аргументованого задавання питань, та змістовної відповідь на них під час судового засідання.

Я зможу допомогти Вам у вирішенні спорів щодо визначення місця проживання дитини як мирним шляхом (переговори, медіація), так і за допомогою суду.

Сімейні спори:

Відеолекції

Scroll to Top